Через три роки після розлучення я зустріла Андрія. Він був трохи старший за мене. Свої діти у нього були вже дорослі, жили самостійно, тому моїх він прийняв без проблем. А рідний чоловік не підтримав мене в складній ситуації і кинув з трьома дітьми на руках

Життєві історії

Через три роки після розлучення я зустріла Андрія. Він був трохи старший за мене. Свої діти у нього були вже дорослі, жили самостійно, тому моїх він прийняв без проблем. А рідний чоловік не підтримав мене в складній ситуації і кинув з трьома дітьми на руках

У нас в родині все було добре, я прожила з чоловіком дванадцять щасливих років, вірила йому, а він не підтримав мене в складній ситуації і кинув з трьома дітьми на руках. Бог йому суддя.

Нашій донечці, Оленці, було одинадцять. Вона росла спокійною і слухняною дівчинкою. А ось у моєї молодшої сестри сімейне життя склалося не так гладко. Оксана вийшла заміж за вдівця, який виховував один двох дітей: хлопчика і дівчинку. Сестра взяла дітей, ставилася до них, як до рідних. Але, через безглузду випадковість, її чоловіка не стало через три роки шлюбу. За матеріалами.

Більше родичів у дітей чоловіка не було, тому Оксана оформила опіку на себе і почала ростити нерідних сина і дочку. Люди навколо не розуміли сестру, вважали, що даремно вона відмовилася від особистого життя на користь чужих дітей. Я ж, навпаки, завжди сестру підтримувала і допомагала по можливості.

Сестра захворіла, коли її прийомним дітям було сім і дев’ять років. Вона довго лежала в лікарні. Дітей ми з чоловіком забрали до себе на час. Руслан був не дуже задоволений цим, але терпів, сподіваючись, що Оксана скоро видужає і наше життя повернеться в нормальне русло.

Але цього не сталося і в один день сестри не стало. Гіркота такої втрати затьмарили слова Руслана, сказані ненароком:

– Коли вже ти її дітей в дитбудинок відправиш? Я якось навіть і не замислювалася ще над долею цих хлопців, а чоловік уже все вирішив, причому ось так однозначно і відразу.

Довелося мені взяти себе в руки і розібратися зі своїми почуттями та емоціями.

– Руслан, я не хочу віддавати їх в дитбудинок, як вони там будуть, вони ж домашні, пропадуть… Давай опіку оформимо?

Руслан категорично відмовився йти мені на зустріч. Мало того, він різко заявив:

– Візьмеш чужих дітей, подам на розлучення!

Переді мною стояв важкий вибір: зруйнувати своє особисте життя або допомогти двом одиноким дітям. Я, як і моя сестра, вибрала друге. Я була впевнена, що Руслан не припинить спілкування з власною дочкою після розлучення, і це було головним на той момент. А я а що я, пожила вже заміжня, вистачить, краще вже добру справу зробити, ніж жити з думкою про те, як там ці дітки в дитбудинку рости.

Я повідомила про своє рішення чоловікові. Він зібрав речі і пішов. Незабаром я отримала повістку на розлучення. До розлучення я встигла оформити опіку.

Тепер я є багатодітною матір’ю. Ні скільки не шкодую, що зробила такий вибір. А Руслана вважаю, в якійсь мірі зрадником, раз не підтримав мене в такій складній ситуації.

Через три роки після розлучення я зустріла Андрія. Він був трохи старший за мене. Свої діти у нього були вже дорослі, жили самостійно, моїх він прийняв без проблем. Так що, діти – це зовсім не обов’язково «хрест» на особистому житті, якщо чоловік любить жінку, то він полюбить і її дітей, і, не важливо, рідні вони чи чужі, вся справа в людині.

Фото ілюстративне – dreamstime.

Через три роки після розлучення я зустріла Андрія. Він був трохи старший за мене. Свої діти у нього були вже дорослі, жили самостійно, тому моїх він прийняв без проблем. А рідний чоловік не підтримав мене в складній ситуації і кинув з трьома дітьми на руках