Подорожуючи Грузією: Тут знають, що відповідати на “Слава Україні!”

2

“Підлітаючи до Батумі, літак знижується і сідає ніби в море — дуже ефектно”, – пише у своєму блозі шеф-редактор УНІАН Михайло Ганницький, передають Патріоти України.

“В ілюмінаторі відкривається краєвид на вогні набережної і хмарочоси готелів уздовж берегової лінії. Миловидна прикордонниця слов’янської зовнішності в компактному аеропорту Батумі мовчки ставить штамп у паспорт. Все, я в Аджарії.

Батумі й Аджарія становлять чималий інтерес для тих, хто не любить без діла засмагати. У самому місті крім кількох пам’ятників і фонтанів, хитромудрої архітектури і симпатичних сквериків є оглядове колесо приголомшливих розмірів, величезна канатна дорога з прекрасним оглядовим майданчиком на горі, а на околиці — відомий на весь пострадянський світ ботанічний сад.

Крім субтропічних пальм і бамбука, якими не здивуєш досвідченого мандрівника, у Батумському ботсаду трапляються артефакти, яких не знайдеш у Європі, — наприклад секвої. До речі, біля підніжжя гори, на схилі якої розташувався ботсад, є прекрасний пляж. Так що, оглянувши екзотичну рослинність, можна відразу й освіжитися.

У Грузії, як і в Україні, бджільництво — улюблене хобі глибокої провінції. До того ж, грузини, як і українці, дуже люблять мед диких бджіл. Але є важлива відмінність — якщо у нашій країні такий мед збирають спеціально навчені бортники безпосередньо в лісах, то в Грузії вдалися до хитрощів. У лісистій або розташованій неподалік від лісу місцевості любителі випилюють у поліні дупло, закладають туди трохи звичайного меду, і таку пастку-вулик закріплюють на сараї або коморі. Бджоли клюють на приманку і завершують почате хитрими грузинами, тобто завантажують дупло медом.

Вино — ось над чим у Грузії варто було б сконцентруватися. Важлива фішка: дегустаційні зали аджарських виноробів розташовані в мальовничих місцях — біля водоспадів у горах, місцевих визначних пам’яток або, для більшої зручності алкотуристів, прямо в готелях. Грузини примудрилися зберегти свої історичні виноробні традиції дохристиянської доби і, наприклад, витримують вино не в бочках, а в глиняних глечиках — квеврі. Величезні посудини наповнюють вином для бродіння і закопують у землю на років зо два.

Ґрунт виконує функцію природного терморегулятора, а оскільки глина не взаємодіє з продуктом в ємності (на відміну від дубової бочки), смак місцевих вин, вироблених за традиційною технологією, чистіший. На це особливо наголошують грузини.

Дегустації в аджарських винних будинках, як правило, безкоштовні. А якщо десь ви захочете випити вина у форматі повного келиха, заплативши за це, — готуйтеся напитися.

Для любителів міцного алкоголю безумовний інтерес у Грузії становлять не звичні нам горілка або бренді, а чача. Багато хто помилково вважає її “грузинською грапою”, проте це визначення геть хибне, оскільки хоча вихідна сировина для виробництва обох напоїв ідентична — відходи винного виробництва, але технології приготування браги, яку переганяють у дистилят, кардинально відрізняються. Як, власне, і смак.

Про історію і деталі виробництва чачі можна детально довідатися не тільки на будь-якій виноробні, але й не відходячи далеко від батумського пляжу — у спеціалізованому чача-барі Чача Тайм у центрі міста. Тут можна послухати про чачу цілу лекцію і продегустувати десятки різновидів напою, а також спробувати класичні коктейлі в чача-інтерпретації, наприклад, не огірковий джин із тоніком, а чачу з тоніком і огірком.

Ну, а якщо хто-небудь скучить за борщем і галушками, то в Батумі є кілька українських ресторанів. Персонал там змішаний — грузини та українці, але вітаються із відвідувачами всі українською.

“У нас спільна історія, спільні друзі та спільні вороги”, — кажуть грузини, піднімаючи тости за Україну. В Аджарії знають, що треба відповідати на вітання Слава Україні! і скільки разів треба прокричати Гей! після Будьмо!”

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!