Сьогодні мама повернулася зі зміни, вона в пологовом працює. Дивлюся — сльози на очах

Моя мама працює вже багато років в пологовому будинку. Нещодавно прийшла та сказала: «Одна жінка сьогодні відмовилася від двійні. Їй 36 років, вже сама має дівчинку восьми років».

Для мене мати — справжня чарівниця. Вона лікує тих людей, хто взагалі не може сказати, що у них болить, тому що їм лише кілька днів.

Вона завідувачка відділення, тому часто повинна розмовляти з матерями, які вирішили залишити своїх дітей. Її методи — особливі, я просто навіть не можу це передати власними словами. Мама продовжує розповідати:

— Та як ви можете від них відмовитися?

— Розумієте,  я нічого не зможу їм дати. А їх візьмуть хороші люди, забезпечать хороше майбутнє та й будуть любити, як рідних.

— А чому ви так впевнені, що ваших дітей усиновлять? Ви знаєте, що рідко хто бере двох дітей одразу. 99% людей погоджуються лише на одну дитину. До того ж в нашій країні закон, який не дозволяє розлучати двійню або близнюків. Особливо, якщо йдеться про різностатевих дітей, адже в майбутньому вони можуть зустрітися, може бути інцест. Загалом, не можна за законом».

— Жінка сказала, що подумає, але вона все-таки відмовилася… Каже, що чоловік обіцяв одружитися, але так цього і не зробив.

Я продовжую слухати історію матері…

— В мене ще й нещодавно одна вісімнадцятирічна дівчинка відмовилася від сина. Як тільки я з нею заговорила, а вона мені: «Мій батько — голова області, нас всі знають, я не можу псувати репутацію батьків.». — «А батьки знають, що ти відмовляєшся?» — «Мама знає» — «А тато?» — «…» — «Значить, татові боїтеся сказати. Найбільша помилка в житті жінки — це відмовитися від дитини через сором. Але якщо ти знала, що не будеш залишати дитину, чому не зробила аборт? » — «Такого я точно не буду робити, це ж дуже небезпечно. В майбутньому я хочу мати дітей ».

Ще матір потім розповідала про дівчинку з олігофренією, яка нещодавно народила сина. Матір прийшла й плаче. Розповідає, що донька в спеціальній школі для людей з вадами з розвитку познайомилася з хлопцем. Двом по 25 років, а розуму на 10. Правда, лікарі повідомили, що в обох безпліддя, тому батьки не переживали.

Хлопчик народився здоровенький, але 90% того, що він теж буде відставати в розвитку. Бабусі й дідусі плачуть, але вирішили, що будуть відмовлятися. Вони просто не мають коштів його ставити на ноги.

Взяли.

Мама казала, що ці люди написали відмову, але матір стала біля виходу з пологового і плакала так, що ніхто не міг дівчину заспокоїти. Вона всі ці дні дитину з рук не випускала, ще й почала грудьми годувати. Казала матір, що пустили ще й до дитини батька, а той зайшов й так по-дивному почав торкатися її. Стали щось розмовляти з дівчиною по-своєму, але радісні були.

Жінки виходили з палати, сльози ковтала. Олігофренія … Та яка різниця. Люди ж.

На виписку родина придбала лікарям відділення величезний торт з написом: «Бережи Вас Бог». Моя мама стоїть і каже: «Ну і як його такий різати?»

Сьогодні мама повернулася зі зміни, вона в пологовом працює. Дивлюся — сльози на очах