«Старшим треба поступатися» – говорили мені завжди. Я не поступилася, і правильно зробила …

Бабуся почала кричати на весь вагон, що я невдячна, що мене батьки не виховували і взагалі, я зобов’язана уступити їй своє місце, вона адже стара бабуся, а я молода дівчина, яка може і помучитися на верхній полиці.

Майже кожен їздив в поїздах, нехай і не на далекі відстані. Як правило, авіаперельоти коштують дорого, а дуже хочеться з’їздити відпочити і ні в чому собі не відмовляти. А деякі жителі спеціально купують квитки на потяги, адже літати на літаках їм може бути заборонено.

Але, як правило, саме в поїздах завжди знайдуться такі люди, що можуть дозволити вести себе вкрай нешанобливо до інших і намагаються вирішити свої проблеми конфліктами і криками. Безумовно, така поведінка відбивається і на настрої інших пасажирів вагону. Так і сталося.

Я і моя сестра вирішили відправиться в довгоочікувану відпустку, адже ми так довго чекали цього. За цілий місяць до поїздки купили собі квитки на поїзд, спеціально забронювавши два нижніх місця.

Ось ми вже приїхали на вокзал, знайшли свої місця і почали чекати, коли ж уже відправиться поїзд. Як раптом, до нас заходить якась бабуся, плюхається на мою кушетку, прям на мою ногу, і з гордістю запевняє: «Дуже добре, ну все, тепер мені дочка місце своє уступить, сама зверху поспить, молода ж, і все тоді буде добре так?”. Я, спочатку, втратила дар мови від такого нахабства.

«Ні, я не буду поступатися своїм місцем» – прийшовши в себе твердо відповіла я.

І тут як почалося. Бабуся почала кричати на весь вагон, що я невдячна, що мене батьки не виховували і взагалі, я зобов’язана уступити їй своє місце, вона адже стара бабуся, а я молода дівчина, яка може і помучитися на верхній полиці. Я прекрасно знаю все про повагу до старшого і більш того, я поважаю і завжди намагаюся допомагати чим можу. Але терпіти нахабство я не має наміру.

Я стояла на своєму і вимагала, щоб вона зайняла своє місце. Хоча через її габарити було дуже складно уявити собі, як би вона піднімалася вгору. Але до чого тут я? Чому вона не могла подбати про це заздалегідь? Чому вона або її родичі не знайшли квитка на нижнє ліжко?

На крики бабусі прибігла провідниця, яка була повністю згодна з «потерпілою» і почала наполягати на тому, щоб я зайняла верхню полицю і позбавила себе комфорту, про який я заздалегідь потурбувалася. Я твердо стояла на своєму і ніяк не поступалася. Підійшов ще один співробітник ЗД, не знаю ким він був. Він вислухав всі мої доводи і забрав нашу «гучну» сусідку в інший вагон, де є вільне місце.

Коли все це закінчилося, сестра подивилася на мене і натхненно сказала: «Яка ж ти молодець. Мене б вони миттю на другий ярус загнали ».

Чи правильно я поступила чи ні, вирішувати кожному. Я вважаю, що хоч і старість потрібно поважати, але не можна плутати нахабство і елементарну повагу.

«Старшим треба поступатися» – говорили мені завжди. Я не поступилася, і правильно зробила …