,,Це весілля я вам повік не забуду! Мало того, що образу ти мені завдала, невістонька, так ти мене ще й перед усією ріднею зганьбила!” Два роки тому ці слова прокричала мені свекруха і виплеснула в обличчя чашку чаю, яка була у неї в руках, коли вона відкривала двері

Це весілля я вам повік не забуду! Мало того, що образу ти мені завдала, невістонька, так ти мене ще й перед усією ріднею зганьбила.

Два роки тому ці слова прокричала мені свекруха і виплеснула в обличчя чашку чаю, яка була у неї в руках, коли вона відкривала двері.

– Іди! Бачити тебе не можу, зміюку підколодна!

Більше ми зі свекрухою не бачилися. Вона ніколи не бачила нашого сина, ніколи не була у нас в гостях, ніколи мене в гості до себе не кликала. Чоловік з мамою спілкується, їздить до неї в гості, а мене вона викреслила.

Причина банальна. Ми не запросили її та весь їх сімейний кагал на весілля в Іспанію.

Як такЕ весілля ми не планували взагалі. По-перше, мій чоловік з багатодітної сім’ї. Скажімо прямо, не з зовсім благополучній багатодітній сім’ї. 7 дітей.

Два старших брата одружені, у них по двоє дітей, брати тимчасово не працюють, але випити дуже навіть любителі.

Випивши, можуть на голому місці влаштувати скандал з бійкою, поліцією і лікарнею. Два молодших брата не одружені, але теж випити не проти і охоче готові підтримати братів.

Старша і молодша сестри одружені. Хороші дівчата, але з чоловіками не пощастило. Чоловіки – друзі братів. Відповідно, всі вище перераховане відноситься і до них.

По-друге, ми хотіли влаштувати свято для себе, а не пияцтво. Мої батьки відразу сказали, що весілля – це недолуга трата грошей. Чоловік спочатку був проти весілля, знаючи свою рідню.

Ми запросили до нас в гості його батьків, приїхали мої батьки, свідки, ЗАГС, вечеря і по домівках. Ми з чоловіком подарували його батькам путівки в Туреччину на 10 днів.

Вони ніколи раніше не були на морі і були дуже захоплені. Мої батьки давно спланували свою відпустку. Через тиждень його батьки полетіли на відпочинок, ми полетіли у весільну подорож до Іспанії.

Там у нас була весільна фотосесія в дуже красивих місцях. Ми зробили по кілька фото у весільному вбранні і реакції не очікували. Виявляється, свекруха вирішила, що ми спеціально позбулися них, відправивши до Туреччини, щоб не запрошувати їх і рідню на весілля.

А їй «добрі люди» сказали, що весілля було. Але на весіллі були гості тільки з мого боку і ми, нібито, їх, голодранців, запрошувати не збиралися.

І сини її знають, що весілля було, а невістки навіть бачили нас в день весілля і розмовляли. Коли ми все це дізналися, то повірити не могли.

Я поїхала до свекрухи, щоб пояснити, що все це не правда, що цього не було. Але свекруха виплеснула мені в обличчя чай і зачинила двері.

Усе. Ми з того часу не спілкуємося. І я вже не хочу з нею спілкуватися, не бачу сенсу.

З братами, сестрами чоловіка і їх сім’ями я теж не спілкуюся. Навіть коли в місті перетинаємося, вони зі мною не вітаються. Правда, якось молодша сестра чоловіка сказала, що я з ним жити все одно не буду. Вони зроблять все, що б зруйнувати наш шлюб. Їм потрібна дівчина гостинна, добра, а не така, як я.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.

,,Це весілля я вам повік не забуду! Мало того, що образу ти мені завдала, невістонька, так ти мене ще й перед усією ріднею зганьбила!” Два роки тому ці слова прокричала мені свекруха і виплеснула в обличчя чашку чаю, яка була у неї в руках, коли вона відкривала двері