У нас захворів син. Перший тиждень чоловік в лікарню щодня приїжджав, а потім – раз, і зник. Трубку не бере, сам не дзвонить. На повідомлення в соцмережах не відповідає. Я його матері подзвонила – вона просто в телефон посміялася і відключилася. У сестри чоловіка – поза зоною. Подругу попросила до нас з чоловіком додому сходити – їй двері ніхто не відчинив

Забирати дитину з лікарні завчасно, написавши відмову, у мене рука не піднялася – раптом гірше буде. Ледве-ледве виписки дочекалася. Додому приїжджаю – ключ до дверей не підходить. У мене волосся стало дибки – що за дурниця відбувається? Не в під’їзді під дверима сидіти з дитиною? Викликала взломщиків дверей, паспорт з пропискою з собою був. Вони почали двері ламати.

Тут двері відкриваються, виходить з нашої з чоловіком квартири Люда, сестра чоловіка, і починає рукавчку роззявляти: – Ти не розумієш чи що? Кинув тебе чоловік, чого незрозумілого? Дзвониш, пишеш, зараз притяглась. Зовсім гордості немає? Що ти тут забула? Розвертайся, молодців забирай, а то поліцію викличу. – зайшла в квартиру і двері за собою зачинила.

Я скомандувала: – Ламайте! У квартирі свідоцтво про право власності лежить – квартира в шлюбі куплена, але на мене оформлена. А ця баба тут навіть не прописана. Поки рятувальники ламали двері, Люда, мабуть, викликала поліцію. Приїхали правоохоронці швидко і вчасно: я саме намагалася в квартиру потрапити, а вона своїми 90 кілограмами мені дорогу перегородила.

Людині дії обернулися проти неї ж: уважно вивчивши мої документи, я попросила правоохоронців вигнати її з моєї квартири. Йшла вона з криками на весь під’їзд: – Ти все одно звідси вилетиш, як пробка! Брат з новою жінкою на острови полетів, повернеться і ти у нього потанцюєш!

Оце так поворот! Мій чоловік – порядний на відміну від своєї рідні. Я завжди думала, що він на подібне не здатний. А може, я помилялася? Хто знає, що у чоловіків на розумі? А вони ще й нас вважають нелогічними.

Переодягнувши дитину, я знайшла установку дверей. Домовившись про підвищення оплати за терміновість, я замовила двері і установку на сьогодні. І вже до вечора я стала володаркою нової перешкоди для непроханих гостей. Чоловіка я так і не знайшла. Сам повернувся, через тиждень, як ні в чому не бувало.

Подзвонив в дзвінок, я відкрила, його пустила. Він зайшов, мене обняв, поцілував: – Як же я за вами скучив! Де малесенький? Я не один, я з подарунками! – і вручив мені величезний пакет.

По-моєму, його поведінка зовсім не була схожа на поведінку чоловіка, який кинув дружину і відпочивав з коханкою на островах.

– А що з дверима? Старі набридли, чи що? – прискіпливо оглянув чоловік моє придбання. Я не довго думаючи, наїхала на чоловіка – чому не дзвонив і куди пропав. – У відрядження заслали, терміново. А я у мами був, коли мені подзвонили. Я від неї зібрався – телефон не знайшов, всю квартиру обшукали – немає телефону, хоча щойно розмовляв. Номер твій з голови геть вилетіли, я у мами запитав – вона не знає. Наказав – тобі подзвонити, до тебе приїжджати в лікарню. Ключі від квартири дав, хіба мало що тобі з дому знадобиться.

Я розповіла йому про події останніх днів. І про те, що слова чоловіка про термінове відрядження чомусь перетворилися у відпочинок з коханкою. Сестру і матір чоловіка кара настигла – більше ніяких відвези-привези, ніяких «дай в борг», і ніяких «приїдь допоможи». Чоловік так вирішив. Так їм і треба, куркам. Додумалися же. Мені цікаво, на що вони розраховували? правда все одно б розкрилася.

У нас захворів син. Перший тиждень чоловік в лікарню щодня приїжджав, а потім – раз, і зник. Трубку не бере, сам не дзвонить. На повідомлення в соцмережах не відповідає. Я його матері подзвонила – вона просто в телефон посміялася і відключилася. У сестри чоловіка – поза зоною. Подругу попросила до нас з чоловіком додому сходити – їй двері ніхто не відчинив