Все частіше замислююся, що без чоловіка мені було б легше жити!

У п’ятницю знову посварилися. Через вечерю. Я прийшла дуже втомлена. У будинки багато немитого посуду, як вже дістало. Ось як це у них виходить??? Все замастити!

Склала все акуратною стопкою, щоб бардак в очі не кидався. Тепер треба щось готувати, а так не хочеться …

Вирішила, зварю кашу рисову на молоці, діти її нормально їдять, а чоловік раз тримає позу, що я зобов’язана, шлях задовольняється тим, що є.

Гаразд, приготувала, озвучила і пішла спати. Так кричав, що я йому не поклала в тарілку.

Прямо і скандал. ,,Я ЗОБОВ `ЯЗАНА!” У мене ж вже стандартна відповідь: “Не подобається, ніхто не тримає!»

На наступний день не розмовляли. Але він сам собі відмінно накривав на стіл і дітей ще годував.

Просто чоловік у мене – «принц, ще той». І у них там свої правила, менталітет інший. Ось говорить постійно: він мені – у нас там, а я йому – ти у нас тут.

Два роки тому він їздив до себе на батьківщину міняти документи. Але у них там теж бардак той ще й так вийшло, що все це справа затягнулася майже на півроку!

І виявилося, що я прекрасно можу обходитися без нього. Так, є моменти, коли необхідна чоловіча сила, в селі все-таки живу, але простіше попросити сусіда допомогти і заплатити йому.

Правдиве прислів’я: ,,Не залишай жінку одну на довго, інакше вона зрозуміє, як без тебе їй добре!”

Все частіше замислююся, що без чоловіка мені було б легше жити … Або все-таки треба зі шкіри вилізти, але догодити? Та ну!

Все частіше замислююся, що без чоловіка мені було б легше жити!