Я зважився піти від дружини. Залишив їй квартиру, автівку і подав на розлучення. Навіть на суді, коли нас розлучали, Анна не вірила що я налаштований серйозно. Після розлучення вона плакала. Казала, що все буде по-іншому, що все усвідомила. Було вже пізно

Я був підкаблучником. Моє слово в родині нічого не значило. Мої діти мене ні в що не ставили. У мене не було своїх грошей: всю зарплату я віддавав Анні, і грошима розпоряджалася вона, під мудрим керівництвом тещі.

А я просто хотів робити свою дружину щасливою. Поступався в дрібницях, щоб їй було приємно. Заради смачного борщу і відсутності головного болю у подружжя, я поступався все частіше і частіше.Повідомляє ibilingua.com

Я не зміг дати ім’я моїм дітям. Я їздив на автівці, яка мені не потрібна. Працював на високооплачуваній, але нелюбимій роботі. Як я до цього докотився? Коли моя така щаслива від дрібних поступок, дружина перетворилася на…

Я повинен був випрошувати свої ж гроші на особисті потреби. Так я і жив протягом останніх 13 років. В той день я не хотів йти додому. Ноги самі понесли мене в парк. – Молодий чоловік, вибачте, Ви мені не допоможете? На лавочці сиділа жінка років 30 з туфлею в руках. – У мене зламався каблук. Ви не могли б віднести туфлю в терміновий ремонт? Я заплачу.

Я так звик не відмовляти жінкам, що взяв туфлю, відніс в ремонт і, дочекавшись ремонту, повернувся назад. – Дякую! Ви – справжній лицар, не кинули даму в біді. Ось візьміть. Вона простягла мені гроші, я відмовився їх брати.

– Мене Леся звати. Ходімо, я хоча б пригощу свого рятівника кавою. Ми пішли в кафе, сиділи, розмовляли. Я, вперше за довгий час, відчув себе чоловіком. Ми домовилися зустрітися через тиждень. Так я почав зраджувати своїй дружині.

Я перестав звертати увагу на причіпки дружини і тещі, на неповагу дітей. Я з нетерпінням чекав зустрічей з Лесею. Леся одна ростила дочку. Іноді ми ходили гуляти втрьох. Вони жили небагато, тому я взяв на роботі ще пару проектів, щоб допомагати коханій жінці. Я зовсім перестав з’являтися вдома, перестав віддавати всю зарплату дружині.

Я просто не слухав її крики, думки були зайняті зовсім іншим. Теща відразу зрозуміла, що у мене хтось з’явився. Вона поділилася цими думками з Анною, але та лише засміялася: “Та кому він такий потрібен?” Такий? Але ж вона сама зробила мене “таким”.

Таким безсловесним, зручним для забезпечення потреб її самої і дітей, яких я не хотів. Я зважився піти від дружини. Залишив їй квартиру, автівку і подав на розлучення. Навіть на суді, коли нас розлучали, Анна не вірила що я налаштований серйозно.

Після розлучення вона плакала. Казала, що все буде по-іншому, що все усвідомила. Було вже пізно. Всі почуття, що я відчував тепер до вже колишньої дружини, вона сама ж і знищила. Діти в мені розчарувалися. Вони дзвонили мені тільки тоді, коли треба було щось купити. Мені стало все одно. Леся чекає від мене дитину, ми вирішили одружитися. Для всіх родичів я тепер найгірший чоловік на світі, бо кинув дружину з 2 дітьми. Ну і що. Зате тепер я – чоловік, а не ганчірка.

Я зважився піти від дружини. Залишив їй квартиру, автівку і подав на розлучення. Навіть на суді, коли нас розлучали, Анна не вірила що я налаштований серйозно. Після розлучення вона плакала. Казала, що все буде по-іншому, що все усвідомила. Було вже пізно